 |
Міжнародна сесія ЄМП у Норвегії
20 квітня 2005
Організатори відпочивають!
Норвегія – країна фіордів та казкових пейзажів чи одна з найдорожчих країн світу? Відповідь на це питання можна отримати в першу ж хвилину перебування у цій скандинавській країні, яка дивує своєю особистістю та вартістю, наприклад, пляшечки Кока-Коли. Тож, один із способів пізнати Норвегію – це завітати до неї. Що ми і зробили, обравши найбажаніший та найприємніший спосіб (виходячи із принципу – „На людей подивитись і себе показати”), поїхали у складі української делегації на 48-у міжнародну сесію ЄМП, що проходила у Ставангері (Норвегія).
Розуміємо, що всіх цікавить тільки робота нашої делегації у комітетах, робота на Генеральній Асамблеї, наша участь у написанні резолюцій і все таке інше, і нікого зовсім не цікавить, як же ж
ми відпочивали ввечері і чому вечір так швидко перетворювався у ранок… Тож, будемо розповідати про серйозні речі і тільки!
Все почалось з того, що українська делегація прибула до місця призначення останньою! Цим відразу і порадували організаторів та зацікавили собою усіх учасників. Але коли вони почули нашу історію про „delayed airplane” (в якій час запізнення при кожній розповіді збільшувався), зробили губки бантиком і пожаліли нас. Ми посміхнулися, бо треба ж було щось робити, і почалась робота!
Найголовнішими заходами під час роботи сесії ми визнали такі: перший, другий, зірваний та останній!
Перший захід. Назвемо його коротко „Who steal the BOX”.
Організатори придумали, а учасники додумали таку пригоду: був зроблений BOX, у який всі бажаючі вкидали усілякі плітки та секрети як про організаторів, журналістів, модераторів, так і про учасників. Але найцікавіші плітки, про які всі жадали дізнатися, були про організаторів та журналістів, які і охороняли скриньку. В останній день BOX мали відкрити та дещо прояснити. Але тут з’являються делегати, що викрадають BOX та погрожують розкрити усі таємниці ще до кінця сесії. Поети, лірики та куплетисти теж не сиділи на місці і вже на другий день після викрадення по всьому Ставангеру лунало „Who steal the BOX”. Ця пісня так захопила маси, що навіть була думка висунути її на конкурс Євробачення від Європи. Але треба було знайти виконавця! І такі сміливці знайшлись! Взявши в руки швабру, бочку від фарби, дошку для сушіння білизни, декілька вішалок, зрозуміли, що не вистачає мелодійності. Кульмінаційний момент! До групи запрошують українську делегацію з їх неперевершеним бубном!!! Пісня зазвучала!
Спочатку група давала свої концерти на маленьких сценах, так би мовити дружні неоплачувані виступи під дверима сусідів о 2-й ночі. Але після того, як групу з шаленими оплесками вигнали з гуртожитку, вона продовжила свої виступи у EYP-кафе і все ж таки змогла хоч раз проспівати пісню до кінця! То був фурор! Ось в чому сила бубну. А BOX потім все ж повернули цілим і не пошкодженим, але теж з пафосом! Хоча це вже інша історія.
Другий захід. Під назвою „Щит! Де мій щит!”
Повністю задумка учасників сесії. Така собі маленька вечірка у коридорі. Хлопці та дівчата повитягали матраци, покидали на них свої тіла, спілкувалися та пили компот! Кульмінаційний момент! З’являється туалетний папір! На підлозі, на стінах, у повітрі, в руках, в кишенях, навіть в рулонах! Паперу було так багато, що наприкінці вечірки деяких друзів прийшлось відкопувати. А хто після всього прибирав не знаємо, бо ми спали і в таких вечірках не приймали участі, бо треба було готуватися до роботи у комітетах. Це дуже відповідально.
Зірваний захід. „Піжама party”.
Повністю задумка учасників. І вже з назви зрозуміло, що паті провалилось, зважаючи на те, що на дворі було +7, а в декого не піжами, а пеньюари. Кульмінаційний момент – усі згадали про гру під однойменною назвою „Пляшечка”....
Тільки ми в неї не грали, ми спали і в таких заходах участі не приймали, бо готувалися до Генеральної асамблеї. Це ого-го як відповідально.
Останній захід. „Міні футбол”
Поки організатори відпочивали, у школі був проведений чемпіонат по міні футболу серед жителів 3-го поверху. Площадкою було обрано той самий коридор. Здається, найкращі розміри для міні футболу - 15м Х 1,5м. Та і час підібраний добре – друга ночі. Приймати участь прийшлось усім, бо воротами були обрані двері у кімнати. І, як нам здалося, перемогла команда під назвою „F... U”, при наймі так кричали усі вболівальники, коли м’яч попадав у ворота.
Ми не кричали! Ми міцно спали, бо дуже відповідальні!
А тому, хто дочитав до цього рядка, передаємо наші вітання, і вдячні за витримку.
Отже висновок – всі серйозні речі робляться спонтанно, з усмішкою та найчастіше у коридорі.
І під кінець хотілось би сказати, що подорож до Норвегії була незабутньою, є про що друзям розказати. Тільки, якщо будуть питати, то ми спали і нічого такого не робили!
Про неймовірні пригоди української делегації розповіла Марина Гузь
|
|
